Очі мені снилися ночами
Небо мов шалені перегони
Я хотіла підійти до тебе
Але лиш тоді була не в змозі
Все забула відчаї кохання
Охопили серце моє зразу
І зрання коли усі зітхання
Прокидались з сонечком щоразу
Я бувало думала і знала
Мандрувала кораблем в морських просторах
Лиш збирала перли і алмази
Мріяла я так як хтось у школі,
Але вік мій добіга дитинство
Перешкоди стали не зламати
Серце забуває,висне
Але відблиск залишає клоунада
Перемінний вітер позіхає
І заносить всі мої образи
У далеку путь де є відраза
Забирає всі мої думки
Мріяла свободу будувати
І навколо розтелити щастя
Більше доброго робити і не плакати
Більше радості нести не горювати
Перекинувся щоденник у діброві
І казки змарніли на вікні
Я піддалася твоїй моїй любові
Я хотіла жити навесні,
Але небо все забрало зразу
І пробилось в серці почуття
Почуття великої відрази
До всесвітньої великої чуми
Де кохання жити не дає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478740
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2014
автор: Stefany