Плач білих троянд

Пам'яті  зовиці  Наталії  Андріївні  Коробейко
(01.10.1970-27.12.2013)

Кучерявились  інеєм  лози,
Твердла  чорна  рілля  за  селом.
Ще  не  били  січневі  морози
Дня  четвертого  перед  Різдвом.

Вітер  холодом  дмухав  помалу,
Першу  паморозь  струшував  на
Ледве  теплі  стежки,  і  недбало
Їм  шорсткі  простирадла  ладнав.

Купка  люду  ішла  у  печалі.
Підтюпцем  по  стежині  крутій
На  горбок  поспішали.  Стрічав  їх
Древній  цвинтар:  хрести,  сухостій.

На  краю,  там  де  свіжа  могила,
Зупинилися.  Стали  рядком.
Лоба  швидко  хрестом  осінили,
А  хтось  витер  сльозу  кулаком.

Серце  стислося  раптом  до  щему,
Ріки  сліз  по  щоках  потекли,
Як  на  мерзлі  грудки  чорнозему
Білосніжні  троянди  лягли.

Квіти  білі  скорботи  й  печалі
Розказати  багато  могли,
Як  господар  дружину  ночами
Обзивав,  даючи  стусани.

Лихословив,  шибав  перегаром,
Як  наводив  жахи  на  дітей,
Як  ламались  під  сильним  ударом
Половинки  дубових  дверей.

А  вона  все,  сердешна,  терпіла,
Все  мовчала.  Жаліла  дітей,
Та  й  пішла  за  межу...  Догоріла...
Світ  назавжди  залишивши  цей.

Цвинтар.  Тиша.  Самотнє  ридання
Завмирало  в  жалобних  стрічках,
І  здалося,  що  сльози  прощання
Забриніли  в  сумних  пелюстках.

13.01  -  11.02.2013р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478765
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 11.02.2014
автор: Мазур Наталя