Закохалася верба у сильного дуба,
Своє гілля розпустив, стала йому люба.
Доторкався, чарував ту гнучку вербичку,
І підступно прилестив, довірливу чічку.
Ой, хилилася верба, бо вірно кохала,
А він гіллям пригортав, вона ж -сохла ,в’яла.
Все ховала свою біль, щоб із ним лиш бути,
Помирала від чуття-не могла забути.
Часом, ось таке в житті, трапиться в коханні,
Любиш, душу віддаєш, при тому єднанні,
Друг життя, не пізнає, що буває тісно,
І «обійме» тебе так, вмре кохання –звісно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478784
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2014
автор: горлиця