Не спопелить душа отрути
на оковитих теренах думок;
дарма викрешують салюти
громи на честь міфічних перемог.
Та не даремно багровіє
і крижаніє синь стрімких небес,
бо в жерлах вже ладан жевріє –
ладан ще не розгублених чудес.
Згорить дотла нечиста слава
і не упаде терном на чоло,
таке солодке слово влада –
таке стожальне цьковане жало!
Закляк півсвіт в півбокім жесті,
та пересуд не спинить днів розвій, –
і на останнім перехресті
душа віднайде стримний упокій!
Створено 8,9. 01. 2003 року, м. Львів
Опубліковано:
1. "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. І. Дрогобич: "Коло", 2003. - С. 72.
2. "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 32
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2014
автор: Т. Василько