Від синього моря стелиться край,
З карпатських підгір’їв у зелен-гай,
Донецьким степом кружляють вітри,
І хвилі великі,
І хвилі великі,
Здіймають вони на Дніпрі.
Від давнього роду тут стежки мої,
І предків звитяги цей край берегли,
Та мирному небу радію завжди,
Хай знову у небі,
Хай знову у небі,
Кружляють голодні круки.
Братерською кров’ю я руки не вмию,
Бо в братську любов з дитинства я вірю,
Відкрию я серце північним вітрам,
Та брата ніколи,
Та брата ніколи,
Не кину голодним крукам.
І хай ми окремі шляхи обирали,
І кожен із нас в чомусь трішечки правий,
Але ми єдині у нашій сім’ї,
І рідну країну,
І рідну країну,
Зуміємо ми зберегти.
І після розбрату ми вийдемо в степ,
Пшеницю косити в блакиті небес,
Бо ми українці єдина сім’я,
Хай буде навіки,
Хай буде навіки,
Щасливою наша земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478973
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 12.02.2014
автор: Сергій Ранковий