Заходилась мати:
Віці треба мати
Дівчатковий захід.
Та чи треба Віці
У такому віці
Плакатись на захід?
Напекла зефіру,
Гості йшли зефіром¹,
Та не боронити.
Ліпших подруг коло
Стали Віки коло,
Хистить, боронити.
Хлопці склали коси
І очима в коси
Почали стрілять.
До віконця рами
Прикладали рами,
Дід хотів стрілять
Стали косу вити,
Що хотілось вити!
Хати гнувсь кістяк².
Починали лайку,
Прибіжала лайка.
Де її кістяк?
А принесли кості
Люблячого Кості,
Напад у жінок.
Хоронили в лютім,
При морозі лютім,
Без своїх жінок.
В нього була баба -
Акушерська баба,
Даром - придане³.
Віка мала право
По закону й праву
Ген на придане!
Віка вже не може,
Ніччю, з ручок, може,
Будуть виривати.
Щоб уникнуть требу(4),
Дівці конче треба
Хлопця виривати.
Не москаль-породу,
Не гірську породу
Не коштовний камінь...
Заходилась мати:
Віці треба мати
Домовинний камінь.
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479075
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 12.02.2014
автор: Митрик Безкровний