Все на свiтi – все вiд Бога,
Жаль, що Бога в нас нема;
на розтоптаних дорогах
розчепiрилась зима.
Я один стою, як привид,
на свiти усi один,
наче тлінь людської кривди,
твiй, Вiтчизно, блудний син.
Промiняв краватку гiдну
я на бороду й суму,
без жалю, без слiз огидних
все вiддам я, все візьму.
Збережу собi на пам’ять
лиш очей коханих синь –
не єдиний, не останнiй,
твiй, Вiтчизно, блудний син.
Створено 6 - 8, 01. 1989 року, м. Калуш (Івано-Франківщина)- с. Бабинці (Тернопільщина)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2014
автор: Т. Василько