ЧЕРН Чому вуста твої німі?

Чому  вуста  твої  німі?
Чому  не  дивишся  з  докором?
Очі  не  палаючі  й  не  злі,
Лишень  сумні,
Плечі,  мов  віковічні  гори.
По  ним  плітями  плещуть,
А  чутно  самісіньке  затишшя,
Й  пташки  не  щебечуть,
Струмки  не  течуть,
Лише  десь  тихо  вітер  свище.

Чому  ти,  швидкая  ріка,
Даєш  себе  тримати  в  шорах?
Чому  не  змиєш  берега,
Течеш  сумна  –
Забула  п’яне  і  молоде  вчора?
Навіщо  спокій  на  землі?
Чому  не  чутно  землетрусу?
Розгойдуєш  лишень  у  сні
Пласти  рясні,
Слизькі,  мов  тіло  у  медузи.

На  руки  твої  ніжні,  дівочі
Накинули  нелюди  рабські  пута
І  лісом  дивляться  вовки  уночі
Прямо  в  очі,
Серед  звірів  ти  самісінька,  одна.
Очами  проходиш  низом,
Не  підіймаючи  їх  догори,
А  так  хотілось  би  каленим  залізом,
Кривавим  сюрпризом!..
Перевернути  б  все...  До  пори...

12  грудня  2006  р.


Не  ховайте,  не  топчіте
Святого  закона,
Не  зовіте  преподобним
Лютого  Нерона.
Не  славтеся  царевою
Святою  войною.
Бо  ви  й  самі  не  знаєте,
Що  царики  коять.
А  кричите,  що  несете
І  душу  і  шкуру
За  отечество!..  Єй-богу,
Овеча  натура;
Дурний  шию  підставляє
І  не  знає  за  що!
Та  ще  й  Гонту  зневажає,
Ледаче  ледащо!
«Гайдамаки  не  воины  –
Розбойники,  воры.
Пятно  в  наший  истории...»
Брешеш,  людоморе!
За  святую  правду-волю
Розбойник  не  стане,
Не  розкує  закований
У  ваші  кайдани
Народ  темний,  не  заріже
Лукавого  сина,
Не  розіб’є  живе  серце
За  свою  країну.
Ви  –  розбойники  неситі,
Голодні  ворони.
По  якому  правдивому,
Святому  закону
І  землею,  всім  даною,
І  сердешним  людом
Торгуєте?  Стережіться  ж,
Бо  лихо  вам  буде,
Тяжке  лихо!..  Дуріть  Дітей
І  брата  сліпого,
Дуріть  себе,  чужих  людей,
Та  не  дуріть  Бога.
Бо  в  день  радості  над  вами
Розпадеться  кара.
І  повіє  огонь  новий
З  Холодного  Яру.

Т.  Г.  Шевченко,  1845.


«...беручи  до  уваги,  що  необхідно,  щоб  права  людини  охоронялися  силою  закону  з  метою  забезпечення  того,  щоб  людина  не  була  ЗМУШЕНА  вдаватися  як  до  останнього  засобу  до  ПОВСТАННЯ  ПРОТИ  ТИРАНІЇ  І  ГНОБЛЕННЯ...
Генеральна  Асамблея
проголошує  цю  Загальну  декларацію  прав  людини...»  –  з  Преамбули  Загальної  декларації  прав  людини,  прийнятої  та  проголошеної  резолюцією  217A(III)  Генеральної  Асамблеї  ООН  від  10  грудня  1948  року.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479275
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2014
автор: Andrew Pushcha