Лише на мить зустрінуться очима…
“Скільки води… Немає берегів… “
У відповідь – одними лиш очима:
“ Але ж… але ж,
ти сам того хотів… “
І карими, одними лиш очима:
“ Я лиш не смів… а, може, не зумів
тоді тебе пробачити, спинити…
Але тепер, посеред цих снігів… “
І синіми –
“… так хочеться любити…
І скоро ріки вийдуть з берегів… “
І карими – “ то, може, повторити
ми ще змогли б… “ і синіми -“Дарма…
Ілюзія за сірими дверима –
ота весна…
Усі річки не зможуть затопити
отих морів, що вийшли з берегів…"
"...Весна… весна…
І хочеться так жити…
Пробач мені,що я тоді не смів..."
… лише на мить зустрінуться очима:
“Ти б зупинив мене… якщо б хотів… “
І тихо ангел в неї за плечима :
“ Зима...
Зимою ріки – не виходять з берегів… “
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2014
автор: гостя