А Ти торкаєш вітром по щоці,
Так легко, ніжно, байдуже-звабливо,
Як сонця ледь грайливі промінці
Крадуться, усміхаючись цнотливо.
Ти вируєш в жилах, наче хміль,
Що аж земля втікає під ногами,
Ти мої радість, сум, солодкий біль,
Прив’язані назавжди ланцюгами!
Ти скрізь: у зелені шумливих крон,
У цвіті, що наповнений весною,
Тобою полонений весь озон!
Ти піснею озвешся голосною...
***
Любов з гріхом ─ намішані в віках,
Ми в їхньому човні згубили весла,
В щасливих заблудилися роках,
Із відчуттям: нарешті, як воскресли!
Вплетуться серця ніжні мовчанці́
Легкими кольорами у веселці,
Й світитимуть для нас, мов посланці,
Висвітлюючи у майбутнє дверці!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479396
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2014
автор: Helen Birets