[b]І[/b]
Спускається на коси мережко́вий вечір,
Відводить погляд Ваш у неминучу даль…
Я тихо обійму за ніжнокрилі плечі,
І зникнуть назавжди розпука і печаль.
[b] П-ів[/b]
Не плачте, мамо – горисо́нце сяє,
Покиньте думи, що несуть журбу,
До Вас сапфірне небо промовляє,
Минуле зве нас під стару вербу…
Зітру сльозу я добрими словами,
Візьму за руку й думи прожену,
У тишині святій і поруч з Вами,
Я молодість для Вас наздожену.
[b]ІІ[/b]
Покотиться сльоза, що спогадами ткана,
Немов габо́ю обів’ють смутні думки,
Та вмить зціли́ть любов душевні наші рани,
За нами, мамо, літ булих струмки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479426
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 14.02.2014
автор: Юлія Кириленко