Безкрайня біль,
Втрата,розчарування.
Усе оце нам програмують у життя,
Невже так важко посміхатися,кохати?
Невже так важко бути радісним щодня?
О ні,не вигідно це нашим людям.
Не вигідно, щоб щирий і усміхнений ти був,
Вони клопочуться за жаль,тугу і сльози.
За те, на що давно би ти забив.
Але всі разом вони мріють ніби,
Про світову печаль або журбу.
Чому? Назвіть мені причину…
Хіба Господь про це нам всім велів?
Журба безкрайня, біль, розчарування…
Хіба ось це готовив для нас Бог?
Творець нам дав і щирість і кохання.
Але про них не згадуємо зовсім ми чомусь
Не пам’ятаю я коли в останнє,
Я веселилась від душі,сповна,
Запам’ятай що кожен хто «самотній» ,
цей шлях він сам собі обрав.
І чашу цю він вип’є ще сповна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479442
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2014
автор: sis~t~ema