А я піду - в свої ВІСІМДЕСЯТІ…
У мене ностальгія за “совком”…
Свої там мрії віднайду дитячі…
Потім іще юнацькі… і вже зрячі,
які вже згодом занесло піском…
Прошу, не затискайте мене в рамки,
бо я в тих рамках зроду не була…
Я не шуруп, не гвинтик, не білявка…
Я просто… розумієте…. я – мавка….
Звичайна собі мавка лісова…
Тому й піду в свої вісімдесяті.
Там часу плин… там ще росте трава.
Там носики маленькі і кирпаті.
Усі там вміють ще листи писати.
У гості ходять з хати і до хати.
Ви не повірите - мобільних там нема!
Прошу вас, не тримайте мене в неті.
Мене тут скоро загребе піском…
Прикиньте - не було там інтернету!!!…
Зате були ромашки за вікном…
Простіть мене в моєму “творчім злеті” -
У мене ностальгія за “совком”…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2014
автор: гостя