Самотня сиділа,
Терпіти не сила,
Зневіра згубила.
Серце боліло,
Жити не мило,
Кохання жевріло.
Десь там глибоко,
Їй так одиноко,
А може високо.
У небі літає,
На неї чекає,
Той, що кохає.
А може під водою,
Сповився осокою,
Немає спокою.
Може за горою,
Лишив сиротою,
Окутав журбою.
Сиділа ридала,
Річка мовчала,
Сльози вмивала.
Сонце стомилось,
Чи їй лихе снилось,
А лихо котилось.
За гори високі,
За ріки глибокі,
За ниви широкі.
Довго котилось,
Тоді стомилось,
Та в морі втопилось.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/567-samotnya-sidila.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2014
автор: Антоніна Грицаюк