З очей твоїх я напилась натхнення.
Отих озер магічна таїна
Така глибока, що не видно дна!..
А забуття солодке і блаженне…
Від голосу твого я захмеліла.
Отрута ця, мов зоряний напій.
І навіть місяць хміль його надпив,
Тепер у хмарах ніжить жовте тіло…
Я дихаю тобою, мов ефіром,
І кровоточать із моїх рядків
Ілюзії принадливо-палкі,
Хоча у них уже сама не вірю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479676
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2014
автор: Лілія Ніколаєнко