Буває, хочеш ти мені сказати,
Яким буває світ,
Щоб озернутись та покохати
Чужі історії й свої,
Щоб повернутись й показати
Малоймовірних сцен кінці.
Та ні.
Згубився ти !
Цей світ ценічний,
Без правди,
По-край зневірившихсь людей.
Порожнеча була уже у всіх.
Більше не вірять, не вміють довіряти.
Байдужі й черстві ,
Без крил уже,
Які забувшись будуть лежать у могилі.
Безпорадні,на себе подививишись ,
Бояться встати ,піднятись й впасти.
Безпорадні,не вміють кохати.
Ну і нехай є наївні!
Щасливі вони .
Падаючи вони будуть відкривати
Крила маленькі свої.
Захочеш бігти - зосередся,
Дорога буввє важка,
Але мрії забутої варта вона.
Подивись на себе.
Не тямлячи,навчись промовляти
Існуючої молитви забуті слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479679
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2014
автор: Мені треба світла.