Доброї пам’яті про Валентину С. Д
Усі роки катував
Чоловік свою дружину,
До усіх він ревнував
Аж до самого спочину.
Він дружину завше бив
І зламав їй одну руку
Так боятись її вчив,
Не стерпіла цю науку.
І пішла у кращий світ,
Де злічитись душа зможе
Від щоденних болей, бід,
Поможи їй в цьому, Боже.
Чоловік живе один
Аж із трьох кімнат в квартирі.
Повтікали дОчки й син,
З батьком годі жити в мирі.
Дуже тяжко раптом взнать,
Що когось уже немає,
Цілу ніч не зміг я спать,
Бо душа це не сприймає.
16.02.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479803
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.02.2014
автор: Георгій Грищенко