Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Привітне, ніжне і сором'язливе!
І райдуги барвисті переливи
Замерехтять в топазових очах.
Підсніжників шовкові пелюстки
Проріжуться, мов зубики в малечі,
І килимки засніжені овечі,
Обіднє сонце пустить на нитки,
Що по вологих пагорбах крутих
Задріботять співучими струмками.
Хапайся, наче дерево, руками
За хмаровиння біле і лети!
Хай об небесно-про́ліскову гладь
Твої долоні б'ються, наче весла,
І веселкові теплі перевесла,
Як віадуки, в небі мерехтять.
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Таке грайливе і блакитнооке!
І на собі її відчує кроки
Твоя ще сонна втомлена душа.
І ти до неї ніжно усміхнись,
Промов щось тепле, світле і привітне,
І день тобі мімозою розквітне,
І подихом сп'янить небесна вись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479832
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2014
автор: Наталя Данилюк