Міста світил
Гігантські міжзоряні скупчення, молочні космічні об’єкти розмішані в безликості темної матерії. В одиницях червоного зміщення розташовані надзвичайно далекі планети туманних сферо подібних мас. Таємничі об’єкти, що здійснюють рух гравітаційної взаємодії. Чорно-фіолетове марево залите яскраво білими горошинами названими зірками. Десь в тій круговерті, насувається сіро-червона хмара. Видається що у цьому розмаїтті світил, навіть попри людину, було вигадане відчуття краси.
Можливо вони навчили нас. Зірки створили нас, щоб ми створювали зірки. Люди всього лиш пилюка зірок, але будучи наділеними гострим безкомпромісним відчуттям краси, розпилюючись по світу вони залишали за собою тугу небесного світла. Наслідуючи вселенну, тепер ми створили свою галактику – мегаполіси, міста.
Всі люди свого роду є проектантами звичайних електричних декорацій. Ескаемки у Варшаві чи урбани у Берліні на високих швидкостях пролітали через королівства нічних хмарочосів світил. Нічні пасажири почесно заходили у надземне метро, хто для чого, а я щоб проїхатися над світлом палаючих міст, так би мовити полюбуватися працею людських рук.
Я стомлений і щасливий, тримаю у руках журнал National Geographic, їду над містом в метро - у цьому храмі спокою; у нічному метро - у цій святині тріумфу, я бачу у вікно - сузір’ях галактик створених людиною. Це не сузір’я, це звичайнісенькі лампочки. Але ідея, Боже мій, людська ідея!!! Я проїжджаю у спокої і насмілююсь подумати, що ці міські світила, теж якби є небесними світилами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479915
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2014
автор: Андрій Дацків