В душі у кожного із нас – глибокий океан,
Те море спогадів, в якому тонемо щомиті.
І в пам’яті панує відчайдушний ураган,
Який розтрощує усі рубці, що незашиті.
Той вітер спогадів чіпляє за живе,
І змушує невільно повернутись у минуле.
Ті рани не зажили, та біль ще досі рве,
Щоночі лізуть в очі ті миті, що забули.
Я все ще думаю про те, що в нас було,
Точніше те, чого ніколи вже не буде.
У всьому винна я, запізно це дійшло,
І час назад не можна, на жаль, вже повернути.
Нема у нас нічого, що завертає у минуле,
Ні слів, ні фотографії, листівок чи пісень.
Є тільки голова, в якій думки тонули,
Рік поза роком.. кожен місяць.. кожен день..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480098
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2014
автор: Fishка