Одного разу хтось спитав:
-"Чому сумна?"
-"Хіба сумна, я ж посміхаюсь..."
-"Сумна не ти,-сумна душа твоя.
В очах все видно -
і це не приховаєш.
Чим дужче сміх лунає твій,-
Сильніше серце твоє плаче.
За радістю безмежною
ховаєш вічну біль,-
поплач і може стане краще!"
-"Сльозами горю не зарадиш,
а жалість друзів є нещира,
бо біль мій їм не зрозуміти...
І хоч всередині я помираю
Та ззовні радість всім я дарю!!!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480256
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2014
автор: Ванда Потьомкіна