Все, що існує у місті, названо іменем "Молох".
Руки його досягають кожного склепу-вікна.
Йдуть на заводи законослухняні мільйони,
Радіостанція Молоха - це монотонна струна.
Невидимою рукою ти підіймаєш будинки,
Молох, ти населяєш рабами тісні клітки,
Молох, тебе надихає бажання золота інків,
Серце твоє – це гейзер із нафтової ріки.
Скільки тепла відійняв ти і скільки віддав наказів!
Молох – години чекання, заторів і перехресть.
Бюрократія Молоха – це найлютіший кайзер,
Янголи-беркути Молоха – антоніми слова «честь».
Я відрізаю язик, який промовляє «Молох!»,
Я заперечую тишу, глуху до моїх молитов!
Знедолені люди - твій найлютіший ворог!
Зерно від полови очистить народна кров!
Ти більший за мене, Молох! Сонце закрите тінню
Твоїх незворушних заводів, твоїх нових синагог!
Молох! Ти породив мене! глянь на своє творіння!
Я знищу тебе і дізнаюсь, як помирає бог!
P.S. Беззаперечно, що світло перемагає темряву. Питання лише в кількості жертв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480331
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.02.2014
автор: Олександр Ткачинський