Не один раз я помилялась,
Не один раз я жалкувала про це.
Чому ж тоді боляче?
Чому тоді плачу?
Сум застав зненацька,
Сльози течуть рікою.
Хочу я сповідь сказати,
Але не можу сказати ні жодного слова.
До неба долоню я простягаю.
Хочу до сонця нею дістати,
Але покинуло сонце мене,
Ніби й не було його зовсім.
Хочу усім розказати,
Щоб дізнались вони.
Літять чорні ворони,
Окутавши дитяче серце!
Ніби вбивця, прийшла за мною,
Забрати хоче…
Моя сповідь дівоча,
Юна і чиста душа!
До неба руку я простягаю,
Хочу зірку звідси дістати.
Вона до рук мені впала
І…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480564
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2014
автор: Светлана_Фортуна