То дьогтем, то рубiном
плюється бiлий свiт –
над всiм сліпучо бiло
горить каштанiв цвiт.
Хтось цвяхи б’є у рани,
хтось плавить, як снiги,
із орденiв кайдани,
з кайданiв – ордени.
А я один в пустині,
один, як Зевс, стою,
до образу святинi
молитв усiх молю.
Щоб розверзлися далi
i слух дiйшов богiв:
не хочу я кайданiв,
не хочу орденiв!
Створено24. 02. 1989 рік, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 27
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480620
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.02.2014
автор: Т. Василько