Сховала біль у потаємний ящик,
І землю до крові згребла рукою,
Залишу там все, зверху кину плащик,
Колись давно дарований тобою.
Сама піду, не озирнусь, нізащо!
Не випросивши те, чого немає...
Коханням силувать, скажіть, ну нащо?
Коли воно чиєсь життя ламає.
Вже якось звикну - сили маю досить.
Хоч і горить у грудях, як жагою.
Душа німа, та звіром заголосить:
Вона з тобою лиш була живою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480641
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2014
автор: Helen Birets