Хіба не казала? Хіба що забула...
Що натовпу воля – сваволя,
Обрізів до честі приставлені дула,
Гріхи, що й святі не відмолять.
Тепер лиш мовчати коли вже запізно
Й пінИться Дніпро від крові.
Тепер лиш ховатись як в дім полізуть
І злидні, й нещастя нові.
Збираються тлуми... А хто хороводить -
Не ставлять питання, бо рвуться у бій.
А з рупорів линуть команди заброди,
І падають хлопці на передовій.
За що оті смерті – усім відомо.
За кого ті смерті – ніхто не зна.
Але ж не для нас, а як завжди - для когось
Розстріляна наша весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480697
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2014
автор: Аня Муравська