Цей клятий світ, а я - магніт,
Притягую кислотне божевілля.
Мій смерч давно розніс усі покрівлі,
Готуй свій меч, я маю щит.
Цей проклятущий шлях дірявих строф
І суперечки зранку з Керуаком.
Ці пошуки найгіршої клоаки,
Щоб залатати знову шов на шов.
Ці бісові засніжені дороги,
Цей автостоп без видимих мотивів,
І дивні люди - райдужні чи сірі.
Неврози, жодних сліз або тривоги.
Цей окаянний холод, холод жару,
І ці нестерпні проблиски у тьмі.
Фальшиво взяті терпко до-ре-мі.
Мене сліпі схопили санітари,
За те, що я сміюсь, а не кричу вві сні.
4 лютого 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480807
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.02.2014
автор: Софія Костицька