Знову мати плаче... знову сльози ллє...
Цього разу, не одна ридає гірко...
Сина вбили варвари...більш не встає...
Снайпери з готелю вистрілили чітко...
Людей косили, мов траву у полі.
Жінок, чоловіків, та зовсім ще дітей...
Весь майдан пронизаний у крові,
Не можу... серце рветься із грудей...
А батько, ходить і шукає свого сина,
Надію має , що живий його іще борець.
Та ні, убита вічним сном вже спить дитина...
Героєм став ...та це далеко не кінець...
Не один там син від кулі згинув,
Кажуть, сотня вбитих українців є...
Мирний час... Вкраїну він покинув...
Сплять вони... не встане жоден й не піде...
Не торкнеться сина більше жодна мати,
Останній дотик зробить у твердій труні...
Прийшлося молодого рано поховати...
Не побачить більше... лиш хіба у сні...
Назар Гузій 21.02.2014р. ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480865
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 21.02.2014
автор: Назар Гузій