Сотні очей, сотні дверей. Я захлинаюся...
Знаю чому, не знаю куди я повертаюся.
Сотні тебе, сотні мене ходять навколо.
Я буду іти, я буду... Не вернусь ніколи...
І бачу світ, і бачу день, як краплі на нитці.
Ніч розбива, ніч розлива сіллю по плитці.
Коли тремтить моя рука, вмить запинаюся.
Я буду іти, я буду! Не зупиняюся...
Складаю пісні ребер батарей. Ніхто їх не слухає,
і свічку тії легкої душі нещадно задмухає.
Та в очі дивлюсь забутих зірок. Всьому є пробачення.
Я кваплюся дуже, пробач. До побачення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480872
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.02.2014
автор: teodora_daisy