Навіжених дум перехресний вогонь
зриває полуди вуаль
й карбує на скибах сивіючих скронь
столітнього плину печаль.
Розгнуздані коні – усе до пори:
не висіють круки зернин,
й не виведе матері вже на торги
заблудлий у темряві син.
Не буде горбатитись зоряний дзвін
над кривдами змерзлих земель –
зіллється прокислий з небес перегін
й до зір долетить журавель!
Створено 8. 01. 2003 рік (fin. 09-00), м. Львів
Опубліковано:
1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. І. Дрогобич: "Коло", 2003. - С. 73;
2. На зламі дня. Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с. - С. 35.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2014
автор: Т. Василько