Чи можна втішить серце мами,
Що загубила свого сина?
В очах її пливуть тумани,
У серці палахтить жарина.
Цей жар нічим не загасити.
Був син, він був! Тепер немає...
Довіку мамі сльози лити.
Хоч тіло завтра поховає.
Святі отці молебень правлять.
Б'ють в бубон козаки щосили,
А рани в матері кривавлять -
Ті, що були на тілі сина.
Відходять кращії леѓіні!
Від болю серце кожне рветься...
Лунає: "Слава Україні!"
Хай же ж у славі піднесеться!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480966
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.02.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)