Ланцюг нерозривний бруківкоподачі—
Найперша локальна задача,
Гарячі серця поєднують руки,
Вкладаючи в них каменюки.
Ні в бабки, ні в дівки рука не здригнеться—
Конвеєр смертельного герця.
Від Головпоштамту до сцени і йолки
Фабрика робить осколки,
Ми мусим чіплятись за крихітний шанс,
Бо ми їх або ж вони нас!
Мала в нас можливість себе врятувати—
Нам в голови кулі й гранати,
Але не здамось: ні дівчата, ні хлопці—
Тут б`ються лише добровольці.
І кожен готовий до баби з косою
В останнім кривавім двобої.
Але ми прийшли не для того, щоб вмерти—
Лише для життя наші жертви.
Нам стомлені руки стискають дрючки,
Вода уже по кісточки.
І хай виглядаєм, як пітекантропи,
А ворог, немов робокопи,
Не знищить нас ордам залізних злодюг,
Бо маємо душу і дух!
І житимем в місті без лавок і бруку,
Та сповненім вільного духу.
Ми спиним озброєну до зубів зграю
І виграєм! Я обіцяю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481070
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.02.2014
автор: Олівець