Плач країно, нестримуй ти сльози;
Хай і небо ридає грозою,
Шлях кривавий чекає в дорозі -
Знову хтось познущавсь над тобою.
Ми чекали схід теплого сонця,
Що ось-ось, та займеться зоря...
Відкривали назустріч віконця...
Але все, як збагнулось, дарма.
Небо стало ще ночі чорніше,
Не голосять птахи у гаю...
Тільки стон рветься з грудей гучніше,
То народ тягне пісню свою.
Ланцюги на кайдани змінили,
Добру волю в багнюку втовкли...
В обіцянках всіх знов залишили,
Бо інакше вони не могли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481117
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.02.2014
автор: Томаров Сергей