Крихта розуму з’явилась,
Запізніле каяття,
Україна слізьми вмилась,
Згублені життя.
Досить смикати волосся,
Та ще й пики бити,
Страшне дійство відбулося,
Як надалі жити?
Хто замінить батькам сина,
А для діток тата,
Кілком стала давно спина,
Геть вже супостата!
Дощем плаче Україна,
Та рана ятриться,
Кругом крові по коліна,
Немов лихе сниться.
Сльози вмили Україну,
Вивернули душу,
В неї лізуть всі без впину,
Ще й трясуть, як грушу.
Як ввірвати ласий шмат,
Голови ламають,
Час навести у нас лад,
Мов щурі тікають.
Схід і Захід – одне ціле,
Одна наша мати,
Як забути наболіле,
Час хазяйнувати.
В борги ліземо – не каліки,
Вміємо працювати,
Поцілуємо святі лики,
Час всім відсіч дати.
http://antonina.16mb.com/index.php/pro-zhittya/581-zapiznile-kayattya.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481138
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.02.2014
автор: Антоніна Грицаюк