Чи й ти дороги не знайдеш, смиренний брате?
Чи й над тобою стануть в ряд ганебні кати?
Коли повернеться весна на поле бою,
Її саму не полишайте сиротою!
А скільки б вистояв ще люд наш на колінах?!
Залізна віра в правоту в серцях єдиних.
Хай бережуть нас небеса в тяжкій хвилинці-
Ми переможемо, ми - сталь! Ми - українці!
Чи ми не взмозі це терпіть? - Так, більш не взмозі.
Я бачив вчора, як мій брат впав на порозі.
Почервоніла й запеклась життя стежина,
Убивчу кулю він спіймав в широку спину.
Нехай почує плач наш Бог, та втішить неньку.
А ми, поранені, вперед йдемо тихенько.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481142
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2014
автор: Діва