Чи простиш мене ти, мамо, матінко-матусю!
Я сьогодні до Майдану піду подивлюся.
Там же, чуєш, браття мої за долю воюють,
Їхні пісні, їхні думи так мене хвилюють…
Понесу своє серденько, як гірку сльозину,
На вівтар свободи, ненько, нашої Вкраїни.
Повір мені, матусенько, так мушу вчинити,
Тіло кулі розтерзають – душа ж буде жити!
Прости мене, голубонько – за те, що загину…
Замість мене буде цвісти у саду калина…
Знаю – з горя чорнітимеш – бо я не вернуся…
Тільки з неба хмаринкою тобі осміхнуся.
Плач за мною, та не кляни воріженьків, мамо!..
Хай Господь їх покарає своїми руками!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481173
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.02.2014
автор: Олена Бондар (Бондаренко)