От ти ідеш дорогою німою!
І біль у серці - в грудях аж пече !
Не знаєш чи була земля твоя святою,
Чи билось її серце вогняне?
Бо ти не вірив, що в твоєї неньки
На лоні будуть гинути сини,
Що їхні діти - ще такі маленькі
Зостануться сиротами війни!
Ти і не міг подумать, що у тебе
В країні буде правити біда,
Що з чистого святого неба
Гіркою кров'ю випаде роса.
А може ми того просто не знали,
Що мертва Україна вже давно,
Що прокляті перед всіма віками
Її душа, її священне тло.
І те, що не судилось нам з тобою
У мирі жити, в правді й доброті.
Що доля нам встеляється війною,
Що зиче нам дороги не прості.
Та наш народ не кориться поганій долі,
сильніший він за будь-яке прокляття!
Він прагне миру, доблесті і волі
І славиться він мужністю й завзяттям!
Я вірю, будем ми ще панувати!
Орати землі, сіяти свій хліб!
І кожен день зі славою вітати
Героїв України славний рід!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481219
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2014
автор: Оксана Щур