О, Фемідо!
Бий з плеча
Із закритими очима,
Коли почуєш шелест грошових купюр
Бо міряют на шальках терезів твоїх
Не покарання за провину,
А викуп за скоєнеє зло.
А звірі у погонах - твої слуги.
"Шиють" невинним справи недолугі,
Об закони витирають ноги,
Людей калічать у сізо.
За те, що вчив любить Вкраїну,
За "Заповіт", за мову рідну,
Вони б і Шевченка засудили,
Та не підняти прах з могили.
О,Фемідо!
Ти, як мисливець на вампіра,
Та тільки меч твій не срібленний
Шкоди не чинить звірам.
Всіх душ невинних сльози срібні
Докупи зібрані будуть
І справедливі слуги Бога
З них срібні кулі віділлють.
І начувайся звір брехливий,
За все тепер відповіси
Терпіти вже немає сили.
Тож, Доле - рушницю сріблом заряди!
18.01.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481230
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2014
автор: олена гай