Оминувши Майдан, ти утік,
Хтось тебе ще вважає людиною.
Та проклять матерів довгий вік,
Їх відчуєш за власною спиною.
Ти стріляв, це - всього лиш наказ,
Ейфорія була від "роботи".
В кожнім з НИХ ти розстрілював нас
І не змиєш цього ти, сволото.
Може путін похвалить тебе,
Що вбивав екстремістів проклятих
Та історія в бруд загребе
Й там, куди накивав свої п'яти.
Є можливість спасти ще свій рід,
Вийди до матерів і... ПОКАЙСЯ!!!
Менше хлепне сім'я твоя бід,
Але, снайпере, довго не гайся...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481284
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.02.2014
автор: Патара