Ворог народу

Молотить  в  мізки  молотком,
Скажіть  мені  за  що?
Спить  більше  сотні  вічним  сном,
Звідкіль  прийшло  те  зло?

Давно  скінчилася  війна,
Довго  лікували  рани,
Буяла  в  серці  та  весна,
Та  ворони  літали.

Зробили  бійню  в  мирний  час,
Зганьбили  рідний  край,
Застогне  ще  земля  не  раз,
Хоч  вбиті  пішли  в  рай.

А  сльози,  мов  вогонь,  печуть,
Немає  для  них  впину,
Вірша  у  тому  моя  суть,
Пішли  ж  за  Україну.

Я  хочу  знати  ворог  хто?
Не  людська  то  подоба,
В  душі  у  нього  одне  зло,
Страшніше,  як  худоба.

http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/583-vorog-narodu.html

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481312
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.02.2014
автор: Антоніна Грицаюк