Заплакало небо сльозами жалю,
І вкрились вогнями майдани.
О, Господи мій, я до Тебе лечу,
Пробач Ти мене,
Прийми Ти мене,
Зніми ці тілесні кайдани.
Пробач мені Мама, що я не зумів
Дотримати слова і жити.
Той постріл життя назавжди зупинив,
А я так хотів,
Так дуже хотів
Тебе обійняти зуміти.
Життя я своє вже поклав на вівтар
За правду і краще майбутнє.
Мій сину, за тебе цю кров я віддав,
Будь чесним завжди,
Будь вірним завжди,
Бо кров’ю умите минуле.
Заплакало небо сльозами жалю,
І свічка вросла в барикаду.
О, Господи мій, я до Тебе лечу,
Пробач Ти мене,
Прийми Ти мене
До Твого Небесного Раю.
І хай смерть моя лиш сльоза на вітру,
І висушить сонце цю пляму.
Я прихисток в вашому серці знайду,
Де схована пам’ять,
Де жевріє пам’ять
У вічній тузі зорепаду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481436
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.02.2014
автор: Сергій Ранковий