Свіча тихенько плаче під вікном,
Кричить земля від сліз й людського горя:
Брати мої прощаються з хрестом,
Який їм дарувала Божа воля.
Герої славні нашої землі!
Небесна сотня світочів безсмертних!
І посивіли долі матерів
За їхню молоду, криваву жертву.
Простіть, дуби, що згас ваш ясний цвіт!
Простіть, брати, що вас не захистили!
За НАШ майбутній, гордий, вільний світ
Мечі ви мужньо у бою схрестили.
Роки пройдуть, затихне плач гіркий,
Розквітне врешті Україна-матір!
Та вічність пам'ятатиме, що ви
Зросили кров'ю щастя в кожній хаті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481466
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.02.2014
автор: Lady Christianna