Що могло, те й тягло…

Верх  несмаку,  верх  дикості  і  сміху,
Корупція  глядить  зі  всіх  кутків...
Невже  напхати  золото  у  міхи
Це  все,  що  у  житті  найбільш  хотів?..
Як  спати  серед  блиску  і  розкошів,
Як  ложка  у  "музеї"  лізе  в  рот?..
Усе  навкруг  це  українців  гроші,
Це  те,  що  потом  окропив  народ.
Ви  за  паркани  заховали  статки,
Щоб  жаба  не  душила  голитьбу.
Народ  на  латці  шив  наступну  латку
Заможним  бути  нам  було  табу.  
Неначе  в  церкві  образів  у  хаті!
Для  віри  досить  у  душі  Христа...
Захланні,  ненаситні  і  пихаті,
Вам  недоступна  істина  проста:
Для  щастя  в  світі  зовсім  мало  треба  -
Здоров'я  рідних,  спокій  і  любов,
Та  адекватні  в  побуті  потреби
Й,  щоб  не  була  на  тобі  чиясь  кров.

 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481538
Рубрика:
дата надходження 24.02.2014
автор: Патара