Щоб повірила я в неймовірне…

Не  потрібно  мені  кидать  зорі  до  ніг,  -
Дарувать  ці  холодні  кришталі...
Принеси  краще  сонце  -  жаги  оберіг,
Щоби  спрага  чуттів  не  згасала!

Не  потрібно  мені  говорить  без  кінця
Перев`ялених  слів  про  кохання...
Лиш  скажи  один  раз:  "Поєднаймо  серця!"  -
За  тобою  піду  без  вагання.

Не  потрібно  мені  окружних  манівців,
Я  втомилась  блукать  до  безкраю
Між  оманно  заплутаних  довгих  шляхів,  -
Хочу  тихої  заводі  раю...

У  тім  затишнім  раї  мене  відігрій,
Зазирни  в  очі  ніжно-прозірно.
Подаруй  подих  серця  і  смуток  розсій,  -
Щоб  повірила  я  в  неймовірне!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481567
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2014
автор: Ірина Хміль