Небесна Сотня відлетіла,
І вже позаду всі страшні ці дні.
Та так душа мене ще не боліла,
Як за людьми, що в сотню увійшли.
Здавалося,що їм ще жити й жити.
Що все іще попереду у них.
Та нам прийшлось всю Сотню хоронити-
Хоробрих воїнів,відважних,молодих.
О,Боже, біль не втамувати.
І,мабуть,буде кровоточить до кінця життя.
Можливо, ми й могли щось поміняти,
Але цим дням немає вороття.
Мабуть, за них усе давно рішили,
І рішення прийняли в небесах.
Мабуть,їм від народження судилось
В Небесну Сотню вишикуватись вряд.
О,Боже,Ти на вбивства всі дивився.
І в твоїй силі було Сотню вберегти.
Чому смертей не зупинив Ти?
Не зрозумію я... Та розумієш Ти.
В душі цей біль нічим не втамувати,
Не залічити і не загоїть.
Та я й не хочу Сотню забувати,
Бо це за нас вони cвоє життя дали.
Тож, українці,пам'ятаймо завжди,
Що Сотня полягла за нас!
Бо груди свої підставляли кулям,
Коли ми мирно грілися в хатах.
Тепер зробім усе, що в нашій силі,
Щоб жертви не були всі задарма.
Бо прийде час постати перед ними
І відповіді будуть чекати від нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481611
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2014
автор: Сорохан Алла