Пелюстками резервними впав порятунком в траву...
Закотившись упевненим сонечком в килим під небом...
Пелюстками-надіями відгодував...в тім впізнавши потребу...
Пелюстками відновлення впав недоречно в траву...
Так й не давши нагоди сховатись в пригорнуте небо...
Пелюстками змужнілими взяв й обгорнув...в тім знайшовши потребу...
Пелюстками гарячими впав в обгорілу траву...
Ледь віддаленим опіком впав на росу попід небом...
Пелюстками-затримками перекормив....Чи була в тім потреба?..
Пелюстками сумнівними впав на вже зблідлу траву...
Так й не давши нагоди зіткнутись віч-на-віч із небом...
Пелюстками сезонними впав й відвернув...в тім згубивши потребу...
Пелюстками зрадливими впав в худорляву траву...
На залитий наївністю килим упав спраглим медом...
Пелюстками залишення утворив кут...хоч й не було потреби...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481655
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2014
автор: Христина Рикмас