Вечерние часы перед столом.
Непоправимо белая страница.
Мимоза пахнет Ниццей и теплом.
В луче луны летит большая птица.
И, туго косы на ночь заплетя,
Как будто завтра нужны будут косы,
В окно гляжу я, больше не грустя,
На море, на песчаные откосы.
Какую власть имеет человек,
Который даже нежности не просит!
Я не могу поднять усталых век,
Когда моё он имя произносит.
_ * _
Вечірній час і я перед столом.
Лежить сторінка непоправно біла.
Мімоза пахне Ніццою й теплом.
Ось птах летить крізь місячне проміння.
І на ніч туго коси заплела,
Мов завтра будуть все ж потрібні коси,
В вікно дивлюся без печалі я
На море і піщанії укоси.
Яку ж то владу має чоловік,
Що не просити ласки сили має!
Не можу втомлених піднять повік,
Коли моє ім"я він промовляє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481712
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2014
автор: Радченко