Карпатська сюжетна добірка. Вірш 5. Гірські вершини.

Колеса  свої  й  шини  
Автобус  стер  до  дір,  
Як  віз  нас  на  вершини,  
До  неосяжних  гір.  
Пікуй  десь  у  тумані,  
Говерла  у  льоду,  
До  того  мене  манять,  
Як  навіжений,  йду.  
Мій  мозок  у  гіпнозі,  
А  очі  в  небесах,  
До  їх  вершин  в  морози  
Я  ладен  йти  в  трусах.  
Творилось  щось  із  нами,  
Пробачте,  люди,  нам,  
Бо  іншими  словами  
Цього  не  передам.  
У  дуже  ранню  пору,  
Без  цього  нам  ніяк,  
Подались  ми  на  гору,  
Ім'я  її-Хом'як.  
Я  вгору  лину  птахом,  
Все  наперед  я  рвусь,  
Лиш  впевнено,  без  страху,  
Нічого  не  боюсь.  
Не  чуємо  ми  втоми,  
Вершина  на  меті,  
На  цій  горі  підйоми  
Пологі,  не  круті.  
Та  стало  вже  крутіше,  
В  ногах  немов  свинець  
Налитий,  помаліше  
Повземо,  та  кінець  
Ході  цій  не  настане,  
Не  спинить  всіх  нас  страх,  
І  слабшим  блиск  не  стане  
В  запалених  очах.  
З  незвички  терплю  муки,  
Вдихаю  тяжко  так,  
Та  все  ж  я  свою  руку  
Стискаю  у  кулак.  
Ніщо  не  зможе  збити  
Всіх  нас  з  цього  путі,  
І  гору  підкорити-  
Єдиний  смисл  в  житті  
В  момент  цей  ми  відчули,  
Водиці  попили,  
Про  біль  в  ребрі  забули,  
На  повні  груди  ми  вдихнули  
І  далі  ми  пішли.  
Вже  думав,  недалеко,  
Близьким  здававсь  кінець,  
Хоч  добре-нема  спеки,  
Лиш  віє  вітерець.  
Пливуть  в  горах  тумани,  
Та  ціль  все  ж  бачим  ми,  
Там  скоро  ноги  стануть,  
Дійшовши  до  мети.  
Хтось  каже:  "Йдемо  далі,  
Там  чай  карпатський  п'ють,  
До  того  ж,  ще  й  медалі  
Дешево  продають".  
Нам  не  до  синіх  далей,  
Прийшла  ця  думка  всім,  
Ногам  не  до  медалей  
І  чай  байдужий  їм.  
Цю  скептику  забуду,  
Води  я  знов  нап'юсь,  
Собою  я  не  буду,  
Якщо  не  опинюсь  
Я  на  гірській  вершині,  
З  якої  видно  світ,  
Ще  йти  десь  півгодини,  
А  ніби  сотню  літ.  
Та  ось  нога  ступає  
Ше  камінь,  ще  й  в  цю  мить  
З  нас  розум  хтось  втрачає  
І  з  усіх  сил  кричить:  
"Ох  слава  нашій  Україні,  
І  її  людям  теж!"  
Щоб  цілі  досягнуть,  людино,  
Для  цього  ти  живеш.  
Нудьги  у  серці  я  не  маю,  
І  смутку  теж  нема,  
Цей  день-в  цю  мить  я  відчуваю,  
Прожив  я  недарма.  
Гора  в  житті  ця  не  остання,  
Донизу  вже  хтось  йде,  
Всього  людина  при  бажанні  
Невтомно  досягне.  
Вже  скоро  вечір,  йдемо  спати,  
Тріумф  в  серцях  бринить,  
Ми  завтра  їдем  на  канати,  
Тож  треба  відпочить.  
Ми  перед  сном  були  веселі,  
О  другій  десь  лягли,  
Бо  будем  завтра  в  Буковелі,  
Ми  там  ще  не  були!  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481735
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2014
автор: Дмитро Овсієнко 86