Пробач мене, матусю, не повернусь додому,
Поліг на «полі бою», та не в краю чужому.
За рідну Україну, за честь і за свободу,
За прапор жовто-синій, за цвіт мого народу!
Крізь постріли «крилатих», ми йшли до перемоги,
Та з кулею у грудях, вже не тримають ноги.
Я не боюся смерті, лиш прикро помирати,
Коли на рідних землях, свої ж рятують ката.
Та наш народ одвіку, не стане на коліна!
Допоки вільні, браття, цвістиме Україна!
Небесна сотня з вами! Не забувайте, люди,
За що так обірвались, десятки різних судеб…
© Б.В.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481742
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.02.2014
автор: Блуждающий Ветер