Боже, нащо яничарів
Ти до влади допускаєш
Нащо злобних перевертнів
На Вкраїні ще тримаєш ? !
Я Тебе благаю, досить !
Простягни свою десницю
Розбуди народ мій босий
Похитни князів столицю !
Бо Верховні танець смерті
Вшкварять в заметіль зимову,
А Тебе затято-вперті
Впросять милосердя знову.
І Ти простиш , як всіх прощав -
За сімнадцятих –мільйони
За того , що в тридцятім впав …
Ти чуєш ? Прощальні дзвони…
* * *
Боже, не треба , я молю
Не віддай мене на страту !
Я є син Твій і я люблю
Голос Твій і рідну хату
І світ, отой , що Ти створив
І малесеньку краплину.
Молю Тебе , щоб Ти не вбив
Нашу Матінку Вкраїну.
1998 р. / після дефолту/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481795
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.02.2014
автор: Володимир Курахан